Що таке невроз? Як не провалитися в емоційну яму

Питання: «В останні роки я дуже погано себе почуваю – часто болить голова, бувають запаморочення, серцебиття, ввечері з працею засинаю, а вранці не відчуваю себе відпочилою. Разом з цим стала дуже нервовою, легко дратуюся, виходжу з себе, зриваюся на близьких, а потім плачу, переживаю через те, що не можу тримати себе в руках. То скаче тиск, болить шлунок, то підступає клубок до горла і не можу як слід вдихнути. Таке відчуття, що розладнався весь організм, відчуваю себе, як кажуть, «руїною». Зверталася до різних лікарів, здавала всі аналізи – причепитися ні до чого, тіло здорово. Всі видають один висновок – «У вас невроз. Просто візьміть себе в руки, а якщо не можете, звертайтеся до психотерапевта». Так що ж таке невроз? Хвора чи здорова? І якщо здорова, то чому такої себе зовсім не відчуваю? Як мені позбутися від неврозу, як знову стати самою собою? »

Набагато простіше і важливіше зрозуміти суть неврозу, знаючи, чим він НЕ є. Невроз не є психічним, ні фізичним (органічним, неврологічним) захворюванням. І хоча, слово невроз, здавалося б, вказує на проблеми з нервами, самі нервові волокна, стовбури, пучки, сплетення тут зовсім не причому. Слово «невроз» має відношення до слова «нервувати», т. е. хвилюватися, тривожитися, непокоїтися, дратуватися, виходити з себе по незначним приводів, мати мінливий настрій, погано контролювати свої емоції, знаходитися у владі почуттів тоді, коли потрібно мислити і вести себе логічно і раціонально.

НЕВРОЗ – це проблема психічно здорової людини, у якого виходить з-під контролю саме емоційна, чуттєва, «переживальна» сфера, а головні психічні функції, свідомість, мислення, критичне осмислення реальності, як це буває у душевнохворих, анітрохи не страждають.

В основі неврозу майже завжди лежить підвищений рівень тривожності. Саме тривога, хвилювання, необгрунтовані побоювання, нав’язливі тривожні думки, невідступні обмірковування, спогади, уявлення про різних неприємних ситуаціях лягають на психіку тією вагою, яку з часом починає відчувати й тіло. З причини постійної тривоги людина знаходиться в стані напруги, часто буквально відчуваючи м’язову, скутість, невпевненість, нездатність розслабитися. У тому числі не вистачає розслаблення для повноцінного нічного сну. З часом накопичується втома, йдуть позитивні емоції, на їх місце приходять апатія, дратівливість, нервозність, до тривозі приєднується депресія. Із-за постійного внутрішнього напруження посилюються і частішають головні болі, часто підвищується артеріальний тиск, засмучуються шлунок або кишечник.

Переконатися в тому, що причиною таких розладів є саме невроз, а не фізичне захворювання досить просто. Варто лише звернути увагу на те, що симптоми (дискомфорт, біль, спазм, свербіж, печіння, оніміння, тяжкість, запаморочення, серцебиття, нестача повітря, позиви в туалет тощо) посилюються при емоційному хвилюванні, напрузі, негативних емоціях і слабшають або навіть зникають повністю, коли людині вдається розслабитися, заспокоїтися, відволіктися, чого порадіти. Так не буває при дійсному фізичному захворюванні, коли страждання саме по собі справляє негатив і затьмарює радість. Тому якщо ви бачите, що хтось то і справа «хапається за серце» при всякому неприємний звістці, нанесеної образу або конфлікті, то це невроз; якщо хтось скаржиться на головний біль, що виникає одночасно або слідом за пережитим невдоволенням, гнівом, роздратуванням, емоційним зривом, то це невроз; якщо «тиск скаче» на тлі стресу, переляку, побоювань, то це невроз; якщо нудота, нудота, фізична слабкість супроводжують собою безрадісність, апатія, пригніченість, пригніченість, невпевненість, то це невроз; якщо запаморочення або нестача повітря відчуваються при зростаючому внутрішньому напруженні і тривожному очікуванні, що ось зараз мені знову стане погано», то і це безумовно невроз.

Вегетативні (або ще кажуть – психосоматичні) симптоми супроводжують всі сильні емоційні переживання. При обуренні і агресії напружуються м’язи, спазмуються судини, кров стукає в скронях», картинка пливе перед очима – це симптоми хвороби? Звичайно, ні, це природні, абсолютно здорові реакції організму на переживаемую емоцію гніву. При тривозі тремтять руки, слабнуть ноги, виділяється піт, серце вискакує з грудей, «підкочує» нудота – це ознаки захворювання? Ні, це абсолютно нормальна, всім знайома реакція організму на страх. (Детальніше про це -. ) В тузі і печалі відчуваються душевна «біль», стомлюваність, слабкість, брак сил і енергії – це прояви виснаження від фізичної патології? Знову ж таки, ні, це адекватна реакція тіла на емоційну тяжкість. (Детальніше про це -)

Які ж емоційні переживання і відповідні їм тілесні відчуття найбільш типові для неврозу? Які його найбільш поширені симптоми, ознаки?

Майже завжди–це внутрішнє напруження, дискомфорт, тривожні, неспокійні думки, переживання, спогади, прогнози; емоційна нестійкість, плаксивість,дратівливість, запальність,вибуховість, неврівноваженість, сентиментальність, вразливість, ранимість; підвищена стомлюваність, зниження настрою, працездатності та стресостійкості, хворобливе реагування на незначні конфлікти, непереносимість негативної інформації і зовнішніх подразників – гучної музики, вуличного шуму, яскравого світла; порушення сну – утруднення засинання, неприємні сновидіння, відсутність почуття відпочинку вранці; трудність зосередження уваги, відчуття зниження пам’яті, страх втрати контролю над собою, заподіяння шкоди собі чи оточуючим, неконтрольована ревнощі. Також можливі втрата або мінливість апетиту – «заїдання стресу» або «відраза до їжі», вимушене безрезультатне дотримання строгих дієт;нав’язливий пошук у себе симптомів різних захворювань, страх наявності нерозпізнаного, недіагностованого захворювання, явно надмірний інтерес до медичної літератури, інтернет-форумів, присвячених нетрадиційних методів оздоровлення.

Тіло не залишається в стороні від невротичних переживань і відгукується на них самими різноманітними розладами з боку вегетативної нервової системи.

Найбільш часті – це чутливість до погодних явищ (метеочутливість), головні болі, важкість, “туман”, розпирання або здавлювання в голові (“голова, як у лещатах”, “здавлена обручем”), запаморочення, відчуття хиткість, нестійкість при ходьбі, деколи до “предобморочного” стану; коливання, “стрибки”артеріального тиску і/або частоти пульсу; відчуття “грудки в горлі”, перешкоди ковтання або печіння, подразнення в горлі; відчуття неповноти вдиху, нестачі повітря або навіть “задухи” – особливо при хвилюванні, неспокої, перебування поза домом;пітливість, нудота, нудота,спазми, біль, важкість у животі, підвищене газоутворення, “роздратований кишечник”, “ведмежа хвороба”, діарея, можливі занепокоєння за “поведінку” кишечника в громадських місцях, часті позиви до сечовипускання, зосередження уваги на сечовому міхурі і його видільної функції (“гіпереактивний сечовий міхур”, “невроз сечового міхура”).

Вегетативні порушення, супутні неврозу, в Росії звикли називати вегетосудинною дистонією. ВСД – це не діагноз, а констатація того, що пацієнт фізично здоровий, але перебуває в стані неврозу, тобто вираженого емоційного неблагополуччя. Також не важко помітити, що крім серцево-судинної системи, з не меншою вірогідністю втратити вегетативне рівновага може будь-яка інша – дихальна, травна, сечовидільна, ендокринна. (Детальніше про це -. )

При неврозі людина тривалий час не здатен вибратися з «емоційної ями» своїх негативних почуттів і переживань, і весь цей час тіло чуйно реагує на них різними відчуттями. Змінюються переживання змінюються і відчуття в тілі, і якщо з «ями» вдається вибратися, то проходять взагалі всі прояви неврозу. Це так само, як поправитися від ГРЗ або грипу: немає потреби турбуватися, що з одужанням щось не пройде, що б не було, проходить всі – і кашель, і нежить, біль у горлі, і температура, і слабкість, і головний біль. А при неврозі навіть немає хвороби, як такої, лікуватися не від чого, треба тільки подолати тривогу і негативний емоційний настрій, тоді й тіло тут же перестане «вередувати».

Як це зробити? Контролюючи свої емоції, можна утримати себе від наближення до емоційної ями, але якщо «провал» у неї все ж стався, то ніякі настанови «взяти себе в руки», «заспокоїтися», «зайнятися справою» не діють, мало толку виявляється і від різноманітних аутотренингов, дихальних гімнастик, релаксацій, медитацій, дієт і фізичних вправ – зазвичай на все це просто «немає сил».

Щоб впоратися з невротичної тривогою, депресією та супутніми їм тілесними розладами потрібні . Приправильном використанні вони діють найкращим чином. Грамотно працювати з цими препаратами зобов’язаний будь-який кваліфікований лікар-психотерапевт, до якого обов’язково повинен звернутися не виявляє ознак фізичного захворювання, але при цьому і не відчуває себе здоровим пацієнт з неврозом.